Не всі знають…
Зазвичай, коли ми щє тільки заїжджаємо в село, люди на нас вже чекають, адже акція по роздачі гуманітарної допомоги «Від серця до серця» неабияка подія для села. Люди з радістю допомагають нам розвантажити причеп та виставити коробки. На акцію сходяться, як старенькі пенсіонери, так і багатодітні матері, малозабезпечені сім’ї, та люди, які тимчасово з тієї чи іншої причини опинилися в скрутному становищі. Після кілької об’яв та організаційних питань люди починають обирати собі речі: одяг та взуття, постільну білизну. Інколи для дітлахів ми привозимо щє і іграшки, аби і їх порадувати. Штани, кофти, черевики, шкарпетки та, навіть, нижня білизна швидко перекочовує в сумки та мішки. В такі моменти ми дуже жалкуємо, що міністри та депутати не бачать того, що люди дійсно потребують цієї допомоги і з кожним місяцем все більше і більше ускладнюють процес визнання вантажу гуманітарним. Сільські мешканці з розумінням ставляться до нововведень і з стійкістю та терпінням чекають, поки дійде їх черга зважити відібрані речі, записати свої дані та кількість узятого, аби ми мали змогу звітувати про роздане.
— Мамо, а нашо тьотя про нас записує, — з дитячою беспосередністю запитує маленька дівчинка у подраних на колінах штанях.
— Щоб ми могли взяти тобі цілі штани, твоєму братику — кросівки і шкарпетки, а близнятам постіль потрібна.
— А хіба ж вона не бачить, що мені дуже потрібні цілі штани?
— Вона — бачить і знає, але, нажаль, не всі знають і не всім це цікаво…