Надія на майбутнє зростає
Боня, Рижуха, Манька – це не якісь незвичайні люди – це тварини, яких вирощують учасники нашого продуктового проєкту. Манька і Рижуха за два вуха уплітали гарбузи, невдоволено рохкаючи одна на одну, а Боня – лизнув своїм шершавим язиком мою руку. Час швидко біжить і за пів року вони непогано підросли. Бичок Боня, як і троє інших телят, не міг встояти на ногах, коли їх тільки-но перевезли в родину Андрія та Каті, а зараз вже може і брикнути. А шестеро поросят їли з одного корита, а тепер їм не вистачає місця і в доволі просторому загоні. Качки невдоволено біжать в інший куток двору, перевалюючись і розтоптуючи грязюку, коли ми намагаємось їх сфотографувати, а ці ж маленькі жовтенькі клубочки ще три місяці тому поміщалися в коробку. Учасники продуктового проєкту діляться своїми успіхами та труднощами. «Ось цю свинку хочемо залишити на розвод, аби в наступному році вивести поросят, а цих — здамо на м’ясо і зможемо відремонтувати дах і піч у хаті» — ділиться своїми планами одна із учасниць. «П’ять тушок качок я вже віднесла на дитячий проєкт, аби ви могли годувати нужденних дітей, з інших – зробимо тушонку. У мене четверо хлопців, їм потрібна повноцінна їжа. Без м’яса ніяк» — після смерті чоловіка мама намагається поставити на ноги чотирьох синів. Звісно, вирощування тварин доволі складний та затратний процес, але ж результат тішить наших учасників і дає їм надію на краще майбутнє.