Різдвяний Янгол
Адвент — час радісного очікування та відчуття дива. Але в домівках українців… Юля дружина військового стримуючи сльози розповідає: «Від чоловіка Андрія вже восьмий день не має звістки. Він обіцяв приїхати з фронту додому на Різдво. Молюсь і чекаю. Плачу і знову молюсь». Будинок родини зовсім не прикрашений до Різдва. Жінка з донькою пригортаються одна до одної — оповиті сумом. Вечоріє. Між легких сніжинок лунає: «Радуйся світ, Христос гряде! Прийми Царя царів…» Різдвяний Ангел, яскраві жовті коробки наповнені подарунками та продуктові пакети. Сумні, змучені люди враз оживають. Очі сяють радістю, на обличчях посмішки, радо запрошують до домівки: «Ми з донькою зворушені. Ви дійсно промінчик світла та надії в нашому тривожному житті. Я знову відчуваю Свято». Інша родина. Знову відчай. Женя — інвалід з дитинства, що має вади слуху. В його житті радість це прогулянка з мамою та татом по подвір’ю, а також люди, що його відвідують. Хлопець плескає в долоні розглядаючи жовту коробку наповнену різними яскравими подарунками. Мама Оксана розчулено говорить: «Це він так виражає свою радість. Дякую!» Кожна родина в яку ми сьогодні завітали отримала своє Різдвяне Диво. Звістка про народження Спасителя, підкріплена добрими ділами знову запалила в серцях українців радість, якої так не вистачає в часи війни.