Рух вперед
В теперішній час в Україні вважається так: засіяти грядку — значить вірити, що буде літо, що зійде сонце, що земля дасть плоди. Попри холодну весну, попри втому, тривогу, розгубленість — люди засівають городи та засаджують саджанцями садки. Вони не чекають на диво, що без праці все само вродить і дасть плоди. Ні, люди працюють і додають багато власних зусиль. Каріна, переселенка, отримала через проект «Стартова підтримка» маленьких каченят. У її очах — страх і надія водночас. Вона ніколи не тримала птицю, не знає, чим краще годувати, як лікувати, як зігріти в холодні ночі. Але кожного дня Каріна робить крок до результату: питає, спостерігає, вчиться. Жінка вірить що, можливо, взимку ці качки будуть порятунком для її родини. Люди, які пережили вибухи, втрати, розлуки, залишили рідні домівки — і тепер вчаться жити наново працюють через втому, рухаються вперед. З проростанням зерна та зростанням худоби й птиці в людей зростає й надія, що все буде добре, що все в руках Божих.