Осіння прогулянка
Після тяжких ночей з сиренами повітряної тривоги маленькі дітлахи групи «Гніздечко» приходять на заняття до Вілли Сонячного Світла — втомлені, розгублені, мовчазні. Ніхто не хоче гратись, а тим більше пізнавати щось нове. « Ходімо надвір, — пропонує вихователька Надія, — нам всім треба подихати осінню. Вона сьогодні така гарна». Усі разом вихователі та діти виходять на подвір’я. Повітря прохолодне й чисте, пахне яблуками та вологим листям. «А якщо знову буде тривога?» — запитує Артем. «Тоді ми сховаємось в укриття, — заспокоює вихователька Настя, — а поки що — просто дивімося на красу». Діти поволі оживають. Хтось підкидує листя, хтось збирає яскраві жовті клени. Дівчинка Мирослава приклеїла собі до щічок два листочка -«крильця метелика» й засміялася: «Я фея! Як махну руками — полетимо всі!» Сміх розбігся парковими деревами. Сонце вийшло з-за хмар, торкнулося дитячих обличь. Десь далеко підіймається димова хмара, після ночі жахіть, але тут, між деревами, пахне мирним життям. На короткі миті діти забувають про війну — і просто дихають життям. А наша місія знову виконана.