Нові зустрічі з ляльками
«Як же я скучила за своєю лялькою», — каже Тамара, дістаючи реквізит лялькового театру з коробки. «А коли ми будемо виступати?» — запитують наперебій наші актори. Я пояснюю, що спершу треба добре підготуватися, згадати виставу. Карантин вніс свої корективи у діяльність нашого лялькового театру. За цей час багато деталей вистави забулося. В який момент треба вийти певному персонажу, коли показати дерево, коли — корабель, коли змінити фон сцени – усе має бути зроблено у свій час. Це вимагає серйозної підготовки. «Як же в мене болять руки», — скаржиться Назар, зробивши кілька незначних рухів лялькою. Нічого дивного, адже на карантині мало хто з наших вихованців проявляв фізичну активність. Тож починаємо ми з виконання вправ для рук, щоб укріпити м’язи. Тренуємося робити правильні рухи у керуванні лялькою. Потім проходимо сцену за сценою. Поки що ми не знаємо, коли зможемо виступити перед великою аудиторією. Адже карантинні обмеження все ще продовжено. Та наші юні актори мріють про майбутні гастролі і готуються до них.