Переселенці села Червоноіванівка
Повномасштабна війна в Україні змусила багато сімей покинути рідні міста. Незнаючи куди їдуть, люди мусили адаптуватися до нових умов життя, до нового режиму. «Ніхто не запитував, чи хочеш ти покинути знайомі вулички свого міста, рідні стіни квартири. В одну мить я лишилася всього. Тішилася лиш одним, що жива» — розповідає бабуся Ніна, яка разом зі своєю внучкою пересувалася вночі, під обстрілами, щоби дістатися північно–західної частини Дніпропетровської області. Родину зустріли волонтери та заселили у пусті будиночки села Червоноіванівка. Односельці допомогли полагодити вікна, підлогу, дехто приніс постільну білизну, дехто посуд. Коли ми дізналися про 25 сімей, які виїхали із зони бойових дій в більш безпечніше, на даний час місце, то відразу спланували зустрічі. Продукти харчування, засоби гігієни, побутова хімія, свічки – все це ми зібрали та спакували для переселенців. Кожна родина зі своєю власною, окремою, історією виживання, яка торкається серця так, що навертаються сльози і хочеться обійняти та розрадити цих стомлених людей. Дякуючи допомозі небайдужих ми плануємо й надалі піклуватися такими сім’ями та дарувати надію на краще.